Координати: 52°27′2.0000001016029″ пн. ш. 1°55′50.00000010016″ зх. д. / 52.45056° пн. ш. 1.93056° зх. д. / 52.45056; -1.93056
Очікує на перевірку

Бірмінгемський університет

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бірмінгемський університет
52°27′2.0000001016029″ пн. ш. 1°55′50.00000010016″ зх. д. / 52.45056° пн. ш. 1.93056° зх. д. / 52.45056; -1.93056
Типдержавний
Країна Велика Британія[2]
РозташуванняБірмінгем, графство Західний Мідленд, Англія Англія, Велика Британія Велика Британія
Гаслолат. Per Ardua Ad Alta, «Через труднощі до вершин»
Засновано1825 
у 1900 отримав королівську університетську хартію
ЗасновникДжозеф Чемберленd
ПрезидентДомінік Кедбері
РекторДевід Іствуд
Студентів30,832[1]
Членство у
  • Група «Рассел»[5], ORCID[d][3][4], Jiscd[6], Digital Preservation Coalitiond[7], Асоціація університетів Європи[8], arXiv.org[9] і ELIXIR UKd
    • Складається зGreat Hall and Quadrant Ranged, Peyton and Barber Professor of Musicd, Barber Institute of Fine Artsd і Winterbourne House and Gardend
    Мова викладанняанглійська
    ВипускникиКатегорія:Випускники Бірмінгемського університету
    Штаб-квартираБірмінгем
    АдресаUniversity of Birmingham, Edgbaston, Birmingham, B15 2TT, UK
    Сайтbham.ac.uk
    Мапа
    CMNS: University of Birmingham у Вікісховищі

    Бірмінге́мський університе́т (англ. University of Birmingham, лат. Universitas Birminghamiensis) — один із найбільших та найпрестижніших університетів Великої Британії і світу. Розташований у центральній частині міста Бірмінгем, Англія. Входить до складу елітної Расельської групи, а також є головним і найстарішим серед «університетів із червоної цегли» Великої Британії.

    Кількість студентів перевищує 30 тисяч осіб, а площа головного кампусу становить 330 га, завдяки чому Бірмінгемський університет є найбільшим навчальним закладом у центральній Англії.

    Станом на 2007 рік Бірмінгемський університет займає 4-ту позицію у рейтингу найпопулярніших серед абітурієнтів університетів Великої Британії із середнім показником у 9 претендентів на місце, при тому, що бюджетних місць, як і у всіх вишах країни, у ньому немає[10]. Університет входить до десятки найкращих університетів Великої Британії і до 60 найкращих у світі[11][12].

    Видатні випускники і викладачі

    [ред. | ред. код]
    Головна категорія: Бірмінгемський університет

    Серед випускників Бірмінгемського університету 8 лауреатів Нобелівської премії[13].

    Один із символів університету — вежа пам'яті Джозефа Чемберлена, «Старий Джо»: найвища у світі окрема годинникова вежа
    • Пітер Медавар — англійський біолог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1960 року за праці з росту та старіння організму, його реакціям на пересадки тканин. Член Лондонського королівського товариства (1949).
    • Джон Генрі Пойнтінг — розробив теорію вектора Пойнтінга, вперше у світі обчислив вагу Землі.
    • Майкл Девід Джексон — британський генерал, глава Збройних сил Великої Британії (2003—2008).
    • Сер Л. Дональдсон — Головний санітарний лікар Великої Британії (1998 — дотепер).
    • Б. Коккрофт — Головний стоматолог Англії (2005 — дотепер).
    • Марк Оліфант — австралійський фізик-експериментатор, відкривач тритію. Відіграв одну з ключових ролей у створенні ядерної зброї США й Великої Британії. У 1937—1950 роках — професор фізики у Бірмінгемському університеті, де створив один з перших у світі синхрофазотронів[14].
    • Сер Домінік Кедбері — чинний ректор Бірмінгемського Університету. З 1983 до 1993 року працював виконавчим директором компанії Cadbury, а потім заступником генерального директора медіагіганта EMI. Онук Джорджа Кедбері, засновника шоколадної династії Cadbury.
    • Джон Роберт Вейн — британський фармаколог, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 1982 року за вивчення фармакологічних властивостей аспірину.
    • Пол Нерс — британський біохімік, лауреат Нобелівської премії з фізіології та медицини 2001 року, нагороджений за відкриття регуляції клітинного циклу еукаріот цикліном та циклін-залежними кіназами. Президент Королівського товариства. Президент Рокфеллерського університету.
    • Д. Келлі — експерт із біологічної зброї Міністерства оборони Великої Британії та ООН.
    • М. Яо Чі — віцеспікер Сінгапурського Парламенту.
    • Г. Орієм Окелло — Міністр закордонних справ Уганди. До цього був Міністром освіти та спорту. Син генерала Тіто Окелло, колишнього президента Уганди.
    • Девід Гілл — президент футбольного клубу Манчестер Юнайтед, член ради директорів Футбольної асоціації Англії.
    • Волтер Норман Говорт — англійський хімік-органік та біохімік, член Лондонського королівського товариства (1928), лауреат Нобелівської премії з хімії 1937 за синтез аскорбінової кислоти (вітамін С). За часів Другої світової війни брав участь у розробках, пов'язаних із атомною зброєю.
    • Патрік Гед — один із засновників і керівників британської команди «Формули-1» WilliamsF1.
    • М. Кі — генеральний директор O2, одного з найбільших стільникових операторів Великої Британії (2-й після Orange).
    • Д. Ма Тао-Лі — Головний суддя Верховного Суду Гонконга.
    • Саймон Ле Бон — британський співак і музикант, засновник і вокаліст групи Duran Duran.
    • Принц Манучер Мірза — іранський принц. У 1950-х роках був директором «Національної іранської нафтової компанії» та одним з ініціаторів створення ОПЕК. Згодом став послом Ірану у Венесуелі.
    • С. Бейкер — головний редактор журналу Cosmopolitan.
    • Алан Елфорд — письменник, єгиптолог.
    • Р. Нері Вела — перший та єдиний мексиканський космонавт.
    • Сер Генрі Фоулер — британський інженер, упродовж багатьох років на початку XX століття був Генеральним інженером-конструктором в компанії LMS, яка управляла всіма залізничними коліями Лондона, Центральної Англії та Шотландії
    • Е. Пол — була лідером американського руху за право жінок брати участь у голосуваннях. Завдяки їй було прийнято Дев'ятнадцяту поправку до Конституції США, яка дозволила жінкам голосувати. Була дружиною Честера Артура, 21-го Президента США.
    • Мо Ібрагім — відомий африканський мільярдер[15] і підприємець, консультант (мобільні комунікації), автор Індексу Мо Ібрагіма.
    • Браян Гарлі — відомий географ та історик картографії, навчався і працював в університеті Бірмінгема до переїзду у США.
    • Джордж Гоморі — угорський письменник і поет, працював дослідником і бібліотекарем.

    Цікаві факти

    [ред. | ред. код]
    • Прем'єр-міністрами Великої Британії ставали випускники тільки чотирьох університетів — Оксфордського, Кембриджського, Единбурзького та Бірмінгемського.
    • У галереї факультету образотворчих мистецтв університету є оригінали[16] праць Ван Гога, Пікассо, Моне, Рубенса, Боттічеллі та багатьох інших видатних художників.
    • Університетська вежа «Старий Джо» на 4 метри вища за Біг-Бен[17].
    • Діапазон дисциплін, які вивчаються у Бірмінгемському університеті, настільки широкий, що поступається лише Кембриджському університету.
    • Сер Астон Вебб, головний архітектор Бірмінгемського університету, був президентом Королівської академії мистецтв. Він також створив меморіал на честь королеви Вікторії, який розташований поблизу входу у Букінгемський палац, сучасний фасад якого також збудував Вебб.
    • Перша у Британії заправна станція для автомобілів, що використовують водень замість бензину, з'явилась на території Бірмінгемського університету.
    • Серед усіх навчальних закладів Великої Британії тільки у Бірмінгемського університету є своя залізнична станція.
    • Бірмінгемський університет був першим у Великій Британії, куди абітурієнти вступали на рівних умовах, незалежно від їхнього віросповідання та соціального положення.
    • Перший студентський гуртожиток для жінок у Великій Британії з'явився саме у Бірмінгемському університеті.
    • У 1940 році два студенти університету винайшли прилад, здатний випромінювати мікрохвилі, що надалі призвело до розробки радара та побутової НВЧ печі.
    • У Бірмінгемському університеті щотижня витрачається понад 1 мільйон фунтів на підтримку будівель і території[18].
    • Бізнес-школа Бірмінгемського університету, заснована у 1902 році, є першою у Великій Британії.
    • У 1858 році Томас Гем і Аугурьо Перера винайшли сучасний теніс у своєму будинку, який знаходиться неподалік від університету[19].
    • У магістратурі Бірмінгемського університету навчається 80-річний студент[20].
    • Університетська бібліотека є однією з найбільших у Великій Британії. У ній є унікальні видання Біблії 1566 року, Шекспіра, перші видання праць Чарльза Дікенса. Загалом, у бібліотеці зберігається понад 6 мільйонів книжок та рукописів, 120 тисяч із яких видані до XIX століття[21][22]. Якщо скласти усі книги з університетської бібліотеки одну на одну, вийде стопка у 8 разів вища за Еверест і практично сягає космосу[23].

    Фотогалерея

    [ред. | ред. код]
    • Будівля економічного факультету
      Будівля економічного факультету
    • Університетська обсерваторія
      Університетська обсерваторія
    • Факультет образотворчих мистецтв
      Факультет образотворчих мистецтв
    • Будівля Студентського союзу
      Будівля Студентського союзу

    Примітки

    [ред. | ред. код]
    1. ↑ Students — About us — University of Birmingham. Архів оригіналу за 31 липня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.
    2. ↑ Directory of Open Access Journals — 2003.
    3. ↑ а б в https://orcid.org/members/001G000001Znu93IAB-university-of-birmingham
    4. ↑ а б в https://web.archive.org/web/20231020113811/https://orcid.org/members
    5. ↑ http://russellgroup.ac.uk/
    6. ↑ https://www.jisc.ac.uk/membership
    7. ↑ https://dpconline.org/about/members
    8. ↑ https://eua.eu/about/member-directory.html
    9. ↑ Our Members / Tier 6
    10. ↑ Students (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 2 вересня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.
    11. ↑ United Kingdom | Top Universities. Архів оригіналу за 12 серпня 2010. Процитовано 3 лютого 2012.
    12. ↑ THE — QS World University Rankings 2009 — top universities | Top Universities. Архів оригіналу за 25 січня 2010. Процитовано 3 лютого 2012.
    13. ↑ University of Birmingham — The University's Nobel Prize winners. Архів оригіналу за 27 лютого 2012. Процитовано 3 лютого 2012.
    14. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 3 березня 2022. Процитовано 3 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    15. ↑ Geraldine Bedell, «The man giving Africa a brighter future». Архів оригіналу за 6 лютого 2012. Процитовано 3 лютого 2012.
    16. ↑ The Barber Institute of Fine Arts. Архів оригіналу за 11 вересня 2010. Процитовано 3 лютого 2012.
    17. ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 30 жовтня 2008. Процитовано 3 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    18. ↑ Investing and improving — About us — University of Birmingham. Архів оригіналу за 3 серпня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.
    19. ↑ Baker, p. 182.
      Robert Holland. Lawn Tennis and Major T. H. Gem (англійською) . The Birmingham Civic Society. Архів оригіналу за 18 серпня 2011. Процитовано 3 лютого 2012.
    20. ↑ Frequently Asked Questions. Архів оригіналу за 14 липня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.
    21. ↑ Parish library collections — Special Collections — University of Birmingham[недоступне посилання]
    22. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 3 квітня 2009. Процитовано 3 лютого 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
    23. ↑ Video. Архів оригіналу за 27 жовтня 2011. Процитовано 3 лютого 2012.

    Посилання

    [ред. | ред. код]
    Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бірмінгемський_університет&oldid=43126887